Залежно від того, як змінюються завдання,

що стоять перед навчальним закладом,

змінюються і завдання

                             науково-методичної роботи.

                                                                                                                                              В.О. Сухомлинський

ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ:

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ВПРОВАДЖЕННЯ

   Сучасні навчальні заклади стоять перед прикрим фактом: в умовах традиційних форм та методів навчання дітей, пасивно отримуючи інформацію, не вміють здобувати її самостійно і застосовувати те, що знають.

   Натомість соціальне замовлення не тільки України, а й світового співтовариства вимагає перш за все людей, здатних самостійно самовдосконалюватися.

«Найважливіша умова успішної роботи навчального закладу, - підкреслював В.О.Сухомлинський, - це багате, різностороннє інтелектуальне життя педагогічного колективу, допитливість, інтерес до нового в науці, постійний інтелектуальний ріст, удосконалення». 

    Комп'ютер потребує правильного програмного забезпечення, щоб інтерпретувати дані, введені в його пам'ять. Мозок людини повинен пов'язати матеріал, що вивчається, з тим, який вона вже знає і як вона думає. Коли навчання пасивне, мозок не простежує ці зв'язки і не забезпечує повноцінного засвоєння. Нарешті, комп'ютер не може зберегти інформацію, якщо вона не оброблена і не «закріплена» за допомогою спеціальної команди. Таким же чином мозок людини повинен перевірити інформацію, узагальнити її, пояснити її комусь для того, щоб зберегти її у власній пам'яті. Коли навчання пасивне, мозок майже не зберігає раніше отриману інформацію. Отже, згадаємо слова китайського філософа - просвітителя Конфуція, сказані понад 2400 років тому:

  Те, що я чую, я забуваю,

  Те, що я бачу, я пам'ятаю,

  Те, що я роблю, я розумію.

    Ці три прості твердження, як аксіоми, обґрунтовують необхідність використання активних та інтерактивних методів навчання. Дещо змінивши слова великого просвітителя, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання:

«Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю знавцем - майстром своєї справи».

   Більшість дослідників інтерактивну освіту розглядають як сукупність інтерактивних технологій, яка складається з інтерактивних форм і методів навчання та виховання. У сучасній педагогічній літературі  достатньо різноманітно описані  інтерактивні технології, форми і методи. Найбільш відома класифікація інтерактивних технологій виділяє:

• інтерактивні технології кооперативного навчання – до даного виду інтерактивної технології відносять роботу в парах і роботу в малих групах;
• інтерактивні технології колективно-групового навчання, що передбачають спільну фронтальну роботу всіх вихованців – до даного виду відносять  методи обговорення проблеми, мозковий штурм, «відкритий мікрофон», дерево рішень, методику «навчаючи – учусь» тощо;
• технології ситуативного моделювання - це рольові та ділові  ігри, організаційно - діяльнісні ігри, ігрове моделювання явищ, розігрування ситуацій;
• технології опрацювання дискусійних питань – широке і публічне обговорення якогось суперечливого питання  з використанням методів: дебати, дискусії, круглі столи, форуми, симпозіуми тощо.

   Ознаки інтерактивного заняття  проявляються в особливостях  взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу, змісті та структурі, яка передбачає такі форми:

• фізичну – змінюють робочі місця, вільно рухаються в приміщенні, пересідають, говорять, пишуть, слухають;
• соціальну – активно взаємодіють  з учасниками, ставлять запитання, відповідають на запитання, обмінюються думками;
• пізнавальну – самостійно знаходять рішення проблеми, вносять доповнення і поправки, виступають (презентують, захищають), набуваючи власного досвіду.

    Науковцями та практиками доведено й загальновизнано, що інтерактивна освіта стимулює пізнавальну діяльність і сприяє формуванню як предметних компетентностей, так і загальновиховних:

• оволодінню етапами навчальної діяльності;
• розвитку критичного мислення;
• росту впевненості у власних силах;
• розвитку самостійності;
• укріпленню позитивної «Я-концепції»;
• розвитку креативності;
• розвитку організаторських і комунікативних здібностей;
• росту відповідних життєвих і професійних компетенцій;
• створенню атмосфери співробітництва й ефективної взаємодії;
• зростанню успішності.

    Упровадження інтерактивних форм і методів  навчання та виховання в сучасну освіту  є ознакою сьогодення, одним  із напрямків модернізації вітчизняної освіти та необхідною умовою забезпечення освітніх потреб.