Поради батькам майбутніх першокласників

Поради батькам майбутніх першокласників

  Малюк підріс і найперші батьківські хвилювання змінюють нові ситуації, що спричиняють тривогу й розгубленість молодих мам і тат. Як тільки малюк дорослішає і досягає п'яти-шестирічного віку, більшість батьків хвилюють питання: «Як підготувати дорогоцінне чадо до школи?», «Що взагалі дитина повинна знати про школу, щоб навчання в ній було радісним?»

     Хочу до школи… Батькам надто важливо сформувати в дитини відчуття значущості, важливості й престижності навчання. Зі школи починається самостійний дорослий шлях дитини, адже вона вперше виходить із родини в інше середовище, уперше вчиться ставити мету й досягати її, брати на себе відповідальність за свої вчинки. Наприклад, усі діти із захватом розповідають, як їх батьки ходять на роботу. Для малят — це щось надприродне, що дає незаперечний авторитет дорослому. «Піду працювати, коли виросту»,— вимовляється із подихом, діти часто граються «у роботу». Так чому б не подати дитині її прихід до школи саме як роботу? Дитина пишатиметься собою й прагнутиме не втратити дорогоцінного статусу. Батьки повинні максимально демонструвати свою радість від того, що їхня дитина майже школяр, а головне, що вона гідна ним бути. Так ви визнаєте в недавньому карапузові самостійну особистість, ви ставите його нарівні із собою, і цей лише один крок найкращим чином налаштовує дитину на серйозні здобутки. Вона вас не підведе.

    Як не потрібно… У першу чергу, не варто лякати школою. Будь-які фрази на зразок: «Таких, як ти, до школи не візьмуть», «Туди беруть тільки гарних дітей» і «У школі побачиш, як складно навчатися, ще назад у садочок попросишся!» не мають жодного виховного характеру, а навпаки, змушують дітей хвилюватися, замикатися, відчувати невпевненість. Дитина може злякатися труднощів, що супроводжують шкільне навчання, якщо її увагу постійно акцентувати на цьому.

      Ранні підйоми, обов'язкові уроки, страх отримати двійку й виявитися поганим учнем — усе це може остаточно «отруїти» життя школяра, занизивши самооцінку, і навіть знеохотити вчитися. Дуже поширеною помилкою батьків є неправильне налаштування, мотивація. Бажання, щоб їх дитина була відмінником або уявлення про те, що тільки гарні оцінки дійсно відображають знання й успіхи, є вкрай згубним. Це не означає, що не потрібно звертати жодної уваги на оцінки.

   Головне — не забувати про те, що малюк іде до школи для того, щоб здобувати знання. І ще одне правило: жодного грошового або іншого матеріального еквівалента за оцінки.

   Знову ж, не плутати із заохоченням. Заохочувати й хвалити дитину не тільки можна, але й просто необхідно. Так вона зрозуміє, що робить щось дуже важливе, і робить це добре. Але в ідеалі заохочення повинне мати теж пізнавальний характер.      Наприклад, похід у зоопарк, театр, сімейний день на природі, цікава книга. Саме ж заохочення повинне подаватися природно, без особливої прив'язки до оцінок або поведінки на минулому тижні. Дитина добре працювала в садочку або початковій школі, досягла нових результатів, чогось нового навчилася — це безумовно приємна подія, у вихідні можна піти родиною в похід, кіно. От приблизно так.

Поради батькам майбутніх першокласників:

   Заздалегідь переведіть дитину на режим дня, максимально наближений до шкільного. Якщо малюк вередуватиме й опиратиметься, можна спочатку вигадувати цікаві причини, через які йому необхідно рано прокидатися. Не можна, щоб школа наперед асоціювалася у дитини з неприємностями.

   Кілька разів пройдіть із дитиною весь маршрут від будинку до школи й у зворотному напрямку, навіть якщо плануєте перший час відводити і забирати її. Дорогою зверніть її увагу на світлофори, переходи, а якщо є необхідність, на ті види транспорту, на яких вона зможе дістатися до школи. Переконайтеся, що ваш малюк зможе принагідно назвати домашню адресу, ваш телефон, самостійно відімкнути двері.

    Разом із дитиною приготуйте все потрібне для занять. Купуючи шкільне приладдя, давайте майбутньому першокласникові свободу вибору, розповідайте, на яких уроках усе це може знадобитися. Намагайтеся, щоб усі плани, пов'язані зі школою, мали відтінок мрії. Водночас, з іншого боку, розповідайте про неминучі труднощі й нову відповідальність.

   3 найбільшою повнотою використовуйте цей період, коли дитина відкрита до сприйняття нового. Багато спілкуйтеся з нею, відповідайте на запитання, обговорюйте зміни, що відбудуться в її житті. Наголошуйте, що навчання в школі — це природний етап дорослішання в житті кожної людини. Розмовляючи про школу, розповідайте про те, як потрібно буде поводитися стосовно вчителя і шкільних товаришів.

   Прихильно і з симпатією відгукуйтеся про майбутню вчительку (найчастіше в початкових класах це саме жінки), завжди називайте її на ім'я й по батькові. І справа не лише в тому, що так дитина легше запам'ятає її ім'я. Значно важливіше, щоб майбутній першокласник перейнявся повагою до свого вчителя — практично неможливо чогось навчитися у людини, яку не поважаєш.

   Турбуючись про те, щоб першого вересня малюк був охайним, не перестарайтеся, а то у нього може скластися враження, що всі приготування відбуваються заради одного святкового дня. Намагайтеся зробити так, щоб цей день став для вашої дитини серйозною життєвою віхою. Малюк готовий узяти на себе відповідальність за частину своїх шкільних обов'язків, ваше завдання — не заважати йому в цьому. Дайте можливість першокласникові виявити самостійність і відчути, що порядок на письмовому столі, правильно зібраний портфель, із вечора підготовлені одяг і взуття, своєчасно зроблені уроки передусім потрібні йому самому, а лише потім — батькам чи вчителеві.

  Не перевантажуйте першокласника заняттями, що потребують додаткового розумового навантаження. Не забувайте, що порівнювати успіхи малюка можна лише з його власними (наприклад місяць тому), а не з досягненнями його однокласників, дітей ваших друзів, сусідів чи колег. Батьки мають виявити витримку, спокій, справедливість, і безумовну любов до малюка, незалежно від його успіхів чи неуспіхів у школі.

   Можна запідозрити шкільну дезадаптацію і хронічний стрес, якщо у першокласника погіршився загальний стан здоров'я, знизилася вага, зменшилася кількість гемоглобіну в крові, знизилася гострота зору, з'явилися головні болі. Якщо дитина почала часто хворіти, стала млявою, плаксивою, у неї порушився апетит, травлення і сон. В окремих дітей, навпаки, можуть виявлятися ознаки перезбудження, вони можуть стати неврівноваженими, дратівливими, запальними, агресивними.

    У будь-якому випадку, любіть свою дитину такою як вона є, навіть якщо вона не буде цілковитим відмінником!

Десять заповідей для мами і тата майбутнього першокласника

    Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу дома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».

  Визначте загальні інтереси. Це можуть бути пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

  Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той й на інший продукт).

   Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».

  Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

    Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що вам це цікаво.

     Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

   Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачачи світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.

   Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

    Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.